Історична довідка

Лозно-Олександрівська селищна територіальна громада розташована в північно-східній частині Луганської області, на півночі колишнього Білокуракинського та Троїцького районів Луганської області, межує на півночі і на сході з Бєлгородською областю Російської Федерації, на півдні – з Білокуракинською селищною територіальною громадою Сватівського району Луганської області, на заході – з Троїцькою селищною територіальною громадою Сватівського району Луганської області, на сході – Білолуцькою селищною територіальною громадою Старобільського району Луганської області.

На відстані 23,5 км від смт Лозно-Олександрівка розташоване міжнародний автомобільний пункт пропуску на кордоні з Російською Федерацією – Танюшівка – Ровеньки (Бєлгородська область). Через пункт пропуску здійснюються пасажирські та вантажні перевезення.

Відстань до міста Сєвєродонецьк – 136 км, до районного центру- місто Сватове -72 км, до колишнього районного центру, смт Білокуракине – 43,4 км.

Фото без опису

До складу Лозно-Олександрівської селищної територіальної громади увійшли Лозно-Олександрівська селищна територіальна громада (створена у лютому 2018 року шляхом добровільного об’єднання територіальних громад трьох місцевих рад: Лозно-Олександрівська селищна рада, Мирненська сільська рада, Солідарненська сільська рада колишнього Білокуракинського району), Шарівська сільська рада колишнього Білокуракинського району, Привільська сільська територіальна громада (створена у березні 2017 року шляхом добровільного об’єднання територіальних громад двох сільських рад: Привільська сільська рада, Вівчарівська сільська рада колишнього Троїцького району). До складу територіальної громади входять 4 старостинські округи.

Фото без опису

Лозно-Олександрівська селищна рада:

Центральна садиба об’єднаної селищної територіальної громади розташована в населеному пункті смт Лозно – Олександрівка.

Лозно - Олександрівській селищній раді підпорядковуються такі населені пункти:

смт Лозно-Олександрівка
село Олексапіль
село Петрівка

Населення Лозно – Олександрівської селищної ради становить 1260 чоловік.

Селище Лозно-Олександрівка, розташоване на півночі Білокуракинського району Луганської області, межує на півночі і на сході з Бєлгородською областю Російської Федерації, на півдні – із землями Тимошинської сільської ради, на заході – з Троїцьким районом. Селище займає територію, яка благодатна для проживання. В основному чорноземні ґрунти, порівняно теплий клімат, річка Лозна, притока річки Айдар, багаті рослинний і тваринний світи. Є незначна частина суглинистих ґрунтів та заболочених земель у заплавах річки Лозної. Площа земельної території становить 25739 га, в основному вирощується озима пшениця, кукурудза, ячмінь і технічна культура – соняшник.

30 серпня 1758 року був освячений храм в честь Олександра Свірського, ім’я якого носив князь Олександр Борисович Куракін - засновник селища Лозно-Олександрівка, цей день і вважається днем заснування Лозно-Олександрівки. При церкві було 202 десятини землі. Кількість прихожан, а значить і жителів села становила 1420 чоловік. За даними Харківської державної наукової бібліотеки ім. Короленка в 1864 році в Олександрівці вже було 365 дворів, 1164 чоловіків і 1201 жінка.

Олександрівкою село назване в честь трьох Олександрів: з перших прибувших братів – старшого Олександра, в честь преподобного Олександра Свірського (1448 – 1533) – засновника Олександро - Свірського Монастиря, який знаходиться в 20 верстах від Ладожського озера, і в честь князя Олександра Борисовича Куракіна – володаря Лозно - Олександрівки. Річку поселенці назвали Лозною, тому що її береги були порослі лозою. Слобода стала називатися Лозно - Олександрівкою від назви річки і імен трьох Олександрів. В кінці ХІХ ст. в Лозно - Олександрівці була відкрита церковно-приходська трьохрічна школа. У ці ж часи діяла і Мар’їно-Олексапільська школа на території нинішньої, так званої в народі, Грузинки. Ця школа існувала до 80-х років. Після 1917 року життя лознян змінилося, землі були роздані бідноті, худоба, інвентар теж перейшли в їх користування. Займався цією справою Мойсей Мартинов, потім Хожило Іван Максимович.

4 липня 1964 року село Лозно-Олександрівка було перейменовано у селище міського типу і в зв’язку з цим рішенням Лозно-Олександрівську сільраду перейменовано в селищну Раду депутатів трудящих, до території належали колгоспи «Правда» і «Заріччя». Виконком селищної Ради з початку його діяльності і по жовтень 1977 року іменувався Лозно - Олександрівською селищною Радою депутатів трудящих, а з жовтня 1977 року - Радою народних депутатів. У 1966 році селище стало відноситись до Білокуракинського району, а до цього, після війни, належало Білолуцькому району.

У 1967 році на території селищної ради проживало 2950 чоловік. Селище було повністю радіофіковане і електрифіковане. Діяли два сільгосппідприємства «Правда» та «Заріччя», вони займалися вирощуванням зернових культур, молочним і м’ясним тваринництвом. У господарствах на 1987 рік було 57 тракторів, 25 комбайнів, 51 автомашина і 2 автобуси. Працювало 44 спеціалісти сільського господарства. 28 трудівників нагороджено орденами і медалям. З 2003 року «Правда» та «Заріччя» були ліквідовані, на їх місці почало свою діяльність ПрАТ СВФ «Агротон».У 1980 році була збудована нова школа на 450 місць.

8 лютого 2018 року за ініціативи селищного голови Проценко І.П. та після громадських обговорень Мирненська та Солідарненська сільські ради надали згоду на добровільне об’єднання територіальної громади з центром в смт Лозно-Олександрівка.

Мирненська сільська рада:

Мирненській сільській раді підпорядковуються наступні населені пункти:

селище Мирне
село Нянчине
село Попасне
село Новопокровка
село Кочине Розпасіївка

Населення Мирненської сільскої ради становить 660 чоловік.

Селище Мирне розташоване на півночі Луганської області, за 38 км від районного центру - Білокуракине, за 7 км від залізничної станції Солідарне. Населення селища становить 485 чоловік.

Офіційною датою заснування села вважається 1909 рік. До 1930 року село називалося Стукалове. До відміни кріпацтва, землі на яких розкинулося селище Мирне, юридично належали княгині Мещерській. Княгиня отримала землі від російського царя в подарунок. Мала 40 000 десятин землі. Сама княгиня та члени її родини постійно проживали в Харкові, а в свій родовий маєток наїздили рідко, частіше влітку. Весь інший час наглядав за маєтком прикажчик Стукалов. Події революції 1905 року привели до того, що княгиня Мещерська ці землі продала Харківському банку, а перед революцією 1917 року землі потрапили до рук княгині Піддубної. Вона мала 10 000 десятин землі. Після революції ці землі отримали переселенці з Харківської, Полтавської, Київської губерній.

На початку 30-х років нашого століття на території села Стукалове було створено колективне радянське господарство з популярною тоді назвою - радгосп «Червоноармієць». Тоді у селі нараховувалося 15 дворів з населенням 40 чоловік. Головні господарські приміщення побудували військові, червоноармійці. Протягом 35 років очолював господарство

У 1965 році в радгоспі працювали 800 робітників і спеціалістів сільського господарства серед них у тваринництві працювало 250 чоловік, 60 – шоферів, 108 – трактористів – машиністів.

На цей час у господарстві налічувалося 800 корів, 1500 молодняка, великої рогатої худоби, 1200 свиней,10000 голів овець. Радгосп був другий у районі за величиною. А тому 1970 році три бригади було відділено і на їх базі утворений новий радгосп «Ювілейний». Але це ніяк не вплинуло на виробничі показники радгоспу «Червоноармієць».

У 1975 був збудований ангар, велася будова нової вулиці, на якій поселилася майже вся молодь радгоспу. Її в той час так і називали «Молодіжна».

У 1977 році була зведена нова школа зі спортивним залом, яка через рік набула статусу середньої. У той час в ній навчалося 280 учнів. У радгоспі були 2 дитсадки, до яких влітку ходили 100 малят.

У 1994 році розпочався процес реформування радгоспу «Червоноармієць». У результаті господарство розпалося на вісім одиниць з різними формами господарювання. Різко знизився життєвий рівень жителів села. Значно зменшилася кількість мешканців.

З квітня 2009 року сільським головою Червоноармійської сільської ради став Бабіч Володимир Олександрович. 3 червня 2016 року с. Червоноармієць було перейменовано в селище Мирне.

8 лютого 2018 року згідно Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» сесією Мирненської сільської ради було надано згоду на добровільне об’єднання Мирненської сільської ради в об’єднану територіальну громаду Лозно - Олександрівської селищної ради.

Солідарненська сільська рада:

Солідарненській сільській раді підпорядковуються наступні населені пункти:

село Солідарне
село Гладкове
село Калинова Балка

Населення Солідарненської сільскої ради становить 612 чоловік.

На просторах Старобільської рівнини, куди заходять відроги Середньоруської височини розташоване село Солідарне. Раніше село називалося Босово, а в 1961 році його перейменували і воно дістало назву Солідарне. Ця назва походить від слова «солідарність». Зв’язане воно з будівництвом залізниці, яка проходить через село. Залізницю будували одразу з двох сторін: від Старобільська – з однієї сторони та від Валуйок – з іншої. Зустріч будівельників відбулася в селі, ця зустріч лягла в основу назви залізничної станції, а згодом і села.

Село Солідарне виникло в сиву давнину, за часів Петра І в 1703 році. Поселенці селилися в цьому місці тому, що недалеко проходив шлях, який з’єднував торгові центри Сватово і Ровеньки.

Першим жителем села був Босенко Микита Данилович. Від цього прізвища і походить назва села Босово. Спочатку в селі нараховувалось не більше 8 – 10 будинків. Поступово воно розросталося за рахунок росту сімей переселенців, особливо з Полтавщини.

В невеликій улоговині були відкриті колодязі, вище будувалися будинки. З північного боку села ріс ліс. Жителі села були кріпаками. Головним заняттям перших переселенців було землеробство і скотарство. Землі, на яких розташоване село, належали князю Мещерському, а перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією землею володіла княгиня Мещерська.

В 1929 році в селі Босово був організований колгосп, а восени 1930 року він був реорганізований в радгосп «Червоноармієць». А коли в 1932 році почалося будівництво залізниці, яка проходила через село, то воно стало робітничим селищем.

В 1936 році, напередодні Великого Жовтня, побудова залізниці була завершена, через село пройшов перший паровоз. В цей час була побудована і залізнична станція. В 1936 році почалось будівництво хлібоприймального пункту. В 1938 році в селі була побудована і заготівельна контора для заготівлі шкір, пір’я, овочів та фруктів.

Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни був відбудований Солідарнівський хлібоприймальний пункт. В післявоєнні роки на підприємстві з’явилося багато техніки: транспортерів, самоподавачів, вагононавантажувачів. Це дозволило на 85% полегшити працю робітників, збудовано 20 складів місткістю 52,5 тис. т. виріс вантажообіг зерна (в 1945 – 15 тис.т., а в 1960 – 57 тис.т.).

В 1964 році була побудована поточна лінія по прийому, підробці і висушуванню зерна, соняшника, кукурудзи. З 1964 – 1972рр. пройшла реконструкція хлібоприймального пункту. Директором Солідарнівського ХПП з 1955 по 1969 рр. був Данько Петро Федорович.

В 60-ті роки в селі з’явилася стаціонарна кіноустановка, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, стадіон, дитячі яслі, дороги з твердим покриттям, працювало 6 магазинів: промтоварний, взуттєвий, культтоварів, 2 продуктових, господарський; кафе, був відкритий комплексний пункт побутового обслуговування населення, який виконував такі послуги: пошив легкого плаття, ремонт одягу, годинників, взуття, хімчистка. Село було електрифіковано.

В грудні 1994 року в селі Солідарне відбулися вибори депутатів та голови сільської ради. По підсумкам голосування сільська виборча комісія признала повноваження голови сільської ради та депутатів. Так з 10 січня 1995 року у результаті відокремлення від Червоноармійської сільської ради утворилась Солідарненська сільська рада народних депутатів. Територія ради складає 740,6 га земельної площі,з неї територія населеного пункту с. Солідарне 251,3 га,землі запасу 103 га,землі резерву - 94,9 га,землі в користуванні та володінні громадян - 165,7 га.

Осердком життя в селі є Солідарнівська ЗОШ І – ІІ ступенів. В 1995 році було зроблено капітальний ремонт Солідарнівської неповної середньої школи: добудовано два коридори школи, котельня, перекрито дах школи, проведена каналізація, частково замінена підлога, в класних кімнатах замінені двері, вікна, покриті лінолеумом коридори школи, заасфальтоване шкільне подвір’я.

Головою сільської ради з 2006 по 2009 року був Радько М.І., а з 2010 по 2018 рік був Стадніков О.І.

В 2018 року згідно Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» сесією Солідарненської сільської ради було надано згоду на добровільне об’єднання Солідарненської сільської ради в об’єднану територіальну громаду Лозно - Олександрівської селищної ради.

29 квітня 2018 року відбулися перші вибори в об’єднану територіальну громаду Лозно-Олександрівської селищної ради на яких було обрано Лозно-Олександрівським селищним головою Леонова Олексія Олександровича та 14 депутатів.

31 травня 2018 року пройшло засідання першої сесії новоствореної громади, після чого громада почала жити та працювати по – новому.

23 вересня 2018 року відбулися перші вибори старост на яких старостою Мирненського старостинського округу було обрано Нікітіну Ірину Миколаївну, старостою Солідарненського старостинського округу було обрано Базалєєву Анну Юріївну.

Згідно з перспективним планом формування територіальних громад Луганської області, затвердженим розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 717-р, до складу Лозно-Олександрівської селищної територіальної громади в 2020 році доєдналися дві сільські ради: Шарівська сільська рада колишнього Білокуракинського району та Привільська сільська територіальна громада (колишнього Троїцького району).

20 листопада 2020 року відбулося засідання першої сесії Лозно-Олександрівської селищної ради VIII скликання (в новому складі) на якій новобраний голова та депутати прийняли присягу та набули своїх повноважень.

Після виборів 25 жовтня 2020 року депутатами Лозно-Олександрівської селищної ради було обрано 22 депутати, на посаду селищного голови Лозно-Олександрівського громади було визнано обраним Світличного Євгена Юрійовича. Рішенням депутатів за пропозицією селищного голови секретарем Лозно-Олександрівської селищної ради затверджено Назарову Альону Анатоліївну – секретарем селищної ради, Ляшко Світлану Миколаївну та Серебрянського Олександра Семеновича - заступниками селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Трохи пізніше відбулися зміни в структурі селищної ради - заступником селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради замість Ляшко Світлани Миколаївни став Антоненко Віталій Васильович.

Привільська сільська рада:

Село Привілля (радгосп «Привілля») було організовано як самостійна господарська одиниця з 1929 року. Радгосп було створено на базі державних земель площею 4000 га, на території було 9 хуторів з населенням 87 одноособових господарств. Спеціалізація радгоспу була визначена як вівчарська, в 1932 році поголів’я складало 800 голів.

У 1934 році в радгосп «Привілля» передані землі радгоспу «Красноармієць». Післявоєнні роки радгосп відновлювався та розширював інфраструктуру. З 1960 року з’явилась Привільська сільська рада.

Село Вівчарове засноване на початку XIX століття. Першим поселенцем був пастух з прізвищем Овчар, від якого і пішла назва села. Історія села також пов’язана з колгоспами, які існували на його території. З 1958 року на території села існував колгосп «Жовтень». У 1960 році це вже був радгосп «Розсипне», який у 1966 році перейменовано у радгосп «Комуніст». За цей час було заасфальтовано дорогу обласного призначення по селам Вівчарове та Дуванка, побудовано 8 двохквартирних будинків, приміщення молочнотоварної ферми (с. Дуванка), буряко-сховище, дитячий садочок, контору радгоспу «Комуніст». Інфраструктура продовжувала розширятись. З 1981 по 1989 року побудовано вулицю Молодіжна в селі Вівчарове з 18 будинків, машинний двір, будинок для механізаторів, реконструйовано вагову на току, 6 корпусів СТФ, що дозволило довести поголів’я свиней до 8 тисяч голів. Для забезпечення якісними кормами збільшеного поголів’я реконструйовано кормоцех.

Старостою призначено Полулях Світлану Миколаївну.

Шарівська сільська рада:

Інформація наповнюється.

На території селищної ради діють: селищна рада, амбулаторії загальної практики сімейної медицини, пункт «Швидкої допомоги», аптеки, пожежна частина, Луганський прикордонний загін відділення «Лозно-Олександрівка», відділення «Укрпошти», відділення «Укртелекому», банкомат та термінал «Ощадбанку», відділення Нової Пошти, лісництво, Лозно-Олександрівський, Мирненський, Шарівський та Привільський ліцей та Солідарненська гімназія, ЗДО «Барвінок», «Дзвіночок», «Привільське сонечко» та «Світлячок», Будинки культури, бібліотеки, Фапи , магазини, кафе, СТО тощо.

Фото без опису